как закалялся мак

нещодавно знов зарубилась з якось терапевткою в тредс про неетичність рекламування себе в коментарях. всі аргументи шо вона привела ніяк мене не тронули і котуються мною як абсолютний дебільний брєд, але в кінці вона написала доволі кльову штуку, шось типу «я ше навчаюсь і навіть якщо я роблю шось неправильно, я би хотіла зрозуміти, чому». ну з понтом шо я кидаюсь як собака і не пояснюю, чому (шо правда). і це наштовхнуло мене на те шоб рілі передивитись свій підхід і може даже зробити якийсь незлий допис.корочє суть до дєла: Я НЕ МОЖУя як в тих рілзах думаю шо я пишу шось миле і нейтральне, перечитую а там ВИ БЛЯДІ ХТО ВАС ВЧИВ ХТО ВАС ДО ЛЮДЕЙ ПУСТИВ ЯКШО ВИ ТАКІ ТУПІ ШО НЕ РОЗУМІЄТЕ ЧОМУ ЦЕ НЕЕТИЧНО ТАК ВИ І НАДТО ТУПІ ШОБ ПРАЦЮВАТЬ ЗА ГРОШІ ІДІТЬ ШЛЬОПКИ КОНСУЛЬТУЙТЕ але я вчусь видихать і нагадувать собі шо мене це вапщє їбать не повинно і особисто в моєму житті нічого від цього не зміниться. це допомагає трошки приземлитись) я вже даже не кричу на людей які приходять і пишуть свою думку стосовно цього «зі сторони клієнта» 🧘🏻‍♀️

вам всім цього вечора треба переслухати цю піснюhttps://youtu.be/_I5vzGZUmz4?si=pnY9cL8k_wjUga_t

якшо ви ще не закидали донат, а відповіді вам відгукуються, киньте пару гримнів сюди 🙏🏻https://send.monobank.ua/jar/zC3sfEtkt

а ще цікавий патерн про орієнтованість на миттєвий / яскравий результат) я би досліджувала оце. що там за цим? нестача дофаміну? звичка і невміння по іншому? просто призма, через яку мені зручно дивитись на світ?а як я можу тоді навчити себе орієнтуватись на інші показники? які вони взагалі є ще, інші? а як можу натренувати витривалість та спроможність робити вдовгу? а яка моя мотивація в цьому зараз? а якими я ще можу підкріпити?коротше, цілий новий світ для терапії, коучінгу, розмов із чатом джпт, щоденничкової рефлексії etc.

я тут зчитую багато страху ❤️‍🩹 не як чогось постидного, а як індикатору того, що процес непростий, про який, можливо, у вас багато лякаючих фантазій, чужих думок або навіть свого власного болючого досвіду.плюс кількість страху завжди пропорційно збільшується із відповідальністю, покладеною на дію. якби це було хобі від скуки, а матеріально ви почувалися б у безпеці, тоді відчуття були би інші, бо більше дозволу собі йти своїм темпом або не йти взагалі. а ви описуєте трошки більш напружену ситуацію.це я до чого. абсолютно нормальні людські переживання. ми взагалі, знаєте, років десять назад відкрили для себе існування емоцій і тепер за кожним імпульсом кидаємось) а емоції – вони просто індикатор. мільйонів різних процесів. але не основний показник того, чи варто щось продовжувати робити/ зупинятись/ починати/ завершувати.