Подземный полёт

#волонтерськібудні маю бесіду до вас.друзі, хто спостерігає за мною останні три роки та постійно підтримує проект #бабусікостенка, ви знаєте, що він аж ніяк не замислювався як проект. він взагалі ніяк не замислювався й не планувався, а виник стихійно та імпульсивно - як відповідь ахуєвшої від подій Вторгнення людської істоти.це стало проектом лише завдяки вашій наполегливій системній допомозі, яка щомісяця вмотивовувала мене й далі опікуватися самотніми старими. саме ваша системність зробила з моїх поодиноких істеричних вилазок з розсіюванням їжі виважений алгоритм надання допомоги, який отримав власний хештег #бабусікостенка, та під ним й розлетівся новинами та соцмережами.я багато разів думав, як зістрибнути з цієї голки, але сьогодні я прийшов до вас геть по інше.я хочу започаткувати ще один проект. щомісясний, регулярний, обов‘язковий як Отче наш чи квитанція за електроенергію. логістичний, життєзабезпечуючий, вкрай як важливий, й щомісяця буду приходити до вас зі збором - усе, як ви любите. тепер пояснюю, у чому суть.це буде дуже вузькопрофільна допомога одному з підрозділів з нашої 92-ї ОШБр. це страшенно цікава тема, розповсюдженна на усьому нулі, але ніде широко не обговорювана.посилки дронами.ані для кого не є секретом, що боєць, заїхавший на ЛБЗ з робочею задачею, може лишатися там невизначену кількість днів. лишатися в умовній норі, обмеженим у пересуванні, у функціюванні, у приготуванні їжі, а часто й у можливості пожувати сушку, вмитися чи якось санітарно обслугувати себе.в таких умовах швидко виникає жорсткий дефіцит дрібниць, подвезти які до бойового розрахунку немає ніякої можливості, враховуючи кількість niдop$ьких дронів, що постійно висять у небі. що це? це усілякий життєво необхідний бійцю мотлох: батарейки, запальнички, вологі серветки, якийсь дрібний інструмент, якісь термінові ліки, звісно ж, цукерки, смаколики та цигарки, а також усе, що за ці дні розбилося, проїбалося, відсиріло, згоріло від скиду, зламалося - якщо це не танк.бо цю посилку хлопцям надсилають дроном. так, пакують звичайнісіньку картонну коробочку з пухирчатою плівкою, обмотують скотчем, чіпляють до такого собі «листоноші», й той несе посилку в самісеньке пекло.подібні посилки літають на нуль щоденно. й усе це, включно з тарою та вартістю дрібниць, коштує порівняно невеличких грошів на підрозділ. бійці називають суму у 20 тисяч гривень на місяць та впевняють, що це закриє їм «хоча б картон, шкарпетки та сірники». за їх словами, головне тут буде регулярність, щоб хлопці не турбувались, що їх заказ не долетить, бо у підрозділу двісті гривень на плівку не вистачило.шо, спільното, спробуємо? бо нада до неможливості. 20 тисяч на сьогодняшні ціни - то зовсім не космічна сума, а цим берсеркам з 92-ї воно закриє дуже важливу потребу. а, ще одне. потрібен хештег для цього проекту. щось ємне й гучне, з використанням цифри 92 та слів, пов‘язаних з доставкою чи дронами, але нічого кращого за вульгарне «поштадля92ї» в мене не йде.а потрібно, щоб гарно було. тож, конкурс. переможцю, якого обере суб‘єктивне та упереджене журі, я випрошу у хлопців якусь гільзу, що лишила від скупченя зайвехромосомних десь на нулі вологу пляму - чи ще щось таке.тож, стартуємо! посилання на банку буде у коментах, репост тут навіть важливіший за донат, бо хочеться, щоб до доброї ідеї залучилося якомога більше добрих людей.вірю у вас та заздалегідь дякую. ми й не такі суми долали.допоможемо хлопцям нищити невмитих «не відходячи від каси», попрацюємо трохи операторами служби доставки. такий в нас нині постмодерн.- а ти на що сьогодні донатив?- та на «нуль-таксі» для 92-ї.- ШООО??

Побуду немного Капитаном ОчевидностьАрмия - это срез нашего не слишком здорового общества. Со всеми вытекающими, как говорится. Здесь существуют все присущие украинскому социуму беды и проблемы - кумовство, коррупция, карьерные интрижки, излишняя бюрократия, социальное неравенство, воровство, пьянство etc. Мы не ангелы Божьи и не прилетели с другой планеты. Другой армии у меня для вас нет.Мешает ли всё это нормально развиваться и эффективно воевать? Безусловно. Является ли критичным в плане угрозы боеспособности и общей функциональности? Однозначно нет. Именно потому, что в этой самой парадигме почти все мы родились, выросли, сформировались и действуем, вне зависимости от рода и вида занятий. Привычные-с. Разумеется, это отнюдь не повод закрывать на пороки глаза, просто трансформироваться так или иначе придется постепенно, меняя себя в системе, чтобы дальше менять систему собой. Именно поэтому лично я совершенно спокойно воспринимаю кадровые решения на любом уровне, от каковых у одной части окружающих наблюдается практически эйфория, а у другой - чуть ли не истерика. Всем действующим военнослужащим я бы в принципе советовал воздерживаться как от излишних эмоций, так и от скоропалительных заявлений. У всех нас так или иначе разный вклад в общее дело, сильно не одинаковый уровень личных/служебных амбиций, профессионализма и мотивации. Однако, пардон за пафос, все мы, согласно присяге, служим народу Украины. Не Иван Иванычу, который хороший, и не Петру Петровичу, который плохой. Не бригаде номер N, и не батальону номер X. Народу Украины.Очень хочется, чтобы именно от этого первичного посыла отталкивались все наши "громкоговорители", которые носят пиксель.И ещё. Не существует простых решений для комплексных сложных проблем. А любая проблема, вплоть до её разрешения с минимальным уроном для действующих сторон, по определению считается сложной.Зы. Хороших новостей ещё будет) Всем добрым людям : хвост пистолетом, не унывать и держать строй.Слава нашей Украине!#старый_грузин

Нижний брейк в исполнении российского оккупанта на Покровском направленииВидео от 23-й бригады, музыка от Herbie Hancock, слов не слышно, но они народныеНет, я не садист и в целом не кровожаденПросто поделомИ пусть смотрят, суки, что их тут на самом деле ждётРаспространяйте по мере возможностиСлава нашей Украине!#старый_грузин

Незважаючи на усі негаразди, реально існуючі великі проблеми та різні невтішні прогнози, я чомусь твердо вірю в нашу перемогуНе можу навіть сформулювати, на чому грунтується моя впевненість, та чому вона ніяк не згасає усі ці суворі та страшні рокиНе маю відповідей на купу "проклятих питань", або якихось готових рецептів Просто вірю, наче знаю це точноПри тому ще більш твердо розумію трохи інше : якщо насправді доля нам вчергове просрати своє майбутнє, винні в цьому за підсумком будемо переважно ми саміТому що масово продовжуємо ставити особисте упереджене ставлення до людей та подій вище за логіку і аналізТому що робимо роздуте его та власні амбіції точкою відліку для прийняття рішень та подальшіх дійТому що вперто не бажаємо бачити очевидне, а замість останнього маємо за взірець чиїсь незрозумілі розміркування ні про щоТому що боїмось не того, чого варто боятись, а хвилюємось геть не про те, що є насправді важливимДо того ж, відбувається це на усіх рівнях нашого не дуже здорового суспільства Але ще я так саме вірю в нас, українців. Ми можемо вчергове здивувати усіх - включаючи і самих себе - тією шаленою єдністю та волею до спротиву, яка дозволяє нам бити значно більш численного та сильнішого ворога вже четвертий рік поспільЗрозуміємо все це - встоїмоВстоїмо - переможемоНе розчаруйте)Слава нашей Украине!#старый_грузин

(не задано)